Нам цідить час крізь ситечко душі
Усе-усе, що доля посилає.
Зникають півказкові міражі,
Все інше, як належиться, приймаю.
Вповільнює свій стук серцебиття,
Коли втікає спокій у дорозі.
Пробігло вороним моє життя,
Фіксуючи і радощі, й погрози.
Саме таким є, був і буде світ:
Похмурим чи ясним, але тривожним.
Ніхто числа не знає його бід,
Що зачіпають бідних і заможних.
Лиш серденько – невтомний метроном –
Чеканячи, народжує надію.
Клин, кажуть, вибивається клином –
Подією завершиться й надія.
9.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901834
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2021
автор: Ганна Верес