ПТСР

Морок  гарцює  в  твоїх  зіницях.
Ранок  похмурий  у  дні  згасає.
Сирість  заштрикує  в  кості  спиці.
Не  згенеруєш  свої  реалі.
Здатися,  вийти  у  безкінечність?
Не  зачинити  дверей  порталу?
Листям  пожухлим  сипляться  в    вічність
Дні.  Недоречно  стільки  зосталось.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901791
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2021
автор: Пісаренчиха