На подвір'ї однім жили
Дві пухнасті шубці,
Два цуцика, разом їли
Й спали в одній будці.
У високім травостої
Грались кожен день
Та співали між собою
Собачих пісень.
У своїм собачім домі
Вдвох вони б і жили,
Та господарі натомість
В житті розділили.
Час ішов – у світлі далі
Нема вороття.
Різні плани у них стали
Й погляд на буття.
Та й зустрілися, обнялись,
Згадали життя.
Як у вічній дружбі клялись
До серцебиття…
Та натомість кістку масну
Хтось кинув в пітьму:
Кожен кинувся завчасно,
Думав, що йому.
І вчепилися, як шершні,
В кістку озвірілі,
Кожен хотів прийти першим
До своєї цілі.
Брат на брата, сила в силу,
Щоб кістку відняти.
Та й забули - народила
Їх одна й та ж мати.
Так і в людях лють безлика
Одвіку була,
Коли кістка невелика
Стає стержнем зла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901705
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2021
автор: Віталій Поплавський