О, Боже, Всевишній

О,  Боже  Всевишній,  куди  думи  діти,
 Як  стадо  худоби...  поснула  юрба.
По  владних  хоромах  лише  пройдисвіти,
Пітьма  доокола  лежить,  як  ганьба.

Не  знаю,  що  діяти,  як  далі  жити,
Немов  в  казематі  я...  –  долі  слуга.
Кортить  пожуритися...  погомоніти,
Довкруж,  доокола  байдужість  тупа.

І  спокій  не  сниться,  куди  думи  діти,
З  образ  і  принижень  втомилась  душа.
Ведуть  до  провалля  святі  єзуїти,
Дай  відповідь  Боже,  де  крає  межа.

Де  ж  ви  Геркулеси,  де  ви  неофіти,
Вас  так  зачекалася  нова  доба.
Іржа  роз’їдає...  не  втулиш  софіти,
Украйна  добита...  заледве  жива.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901622
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2021
автор: Волиняка