вже поволі виносять святих і окреслюють коло_
ос сухих вимітають, завішують вікна й дзеркала_
те, що кожному третьому голкою скроню кололо,
те, що кожному другому кігтем до серця торкало
буде впущене в тихий периметр стерильного глянцю...
...метрономи замруть і зів’януть пластмасові квіти...
затанцюють мерці, шарудіння обридлого танцю
розбируть на сумнівні цитати бліді неофіти_
>
...ще не час виїдати питаннями очі порожні_
ще не час причащатися оцтом і чорною сіллю_
ще збагнути нічийне пророцвто, на жаль, неспроможні,
ще в кадильницях тліє ядуче намолене зілля_
>
добіжить ритуал до логічної крапки світанку.
тіні зникнуть в портал, засміються знервовано гості,
не приборкати сміх. реготатимуть без перестанку.
кожен перший притомний і вірить, що все лиш здалося_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901621
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2021
автор: Ки Ба 1