Ось моє село… Омріяну зупинку
Білим квітом маскувала заметіль.
Всі ялинки в лісі - ша́рмові блондинки –
Справжні наречені із гучних весіль.
Ось моє село… І мамина оселя.
В ріднім, добрім краї – серце назавжди́.
Невблага́нні жорна часу - долю мелють –
Тато тут лишився вічно молодим…
Ось моє село… Народу в нім негусто,
Та коріння, схоже, держить на плаву.
Рідко приїжджаю до рідні в відпустку,
Бо далеко звідси я тепер живу.
Ось моє село… Чарівні, милі Ба́лки…
З двору, чую: песик голос подає.
На вікні буяють мамині фіалки,
Й за́вжди з ними поряд серденько моє.
/Картина Воробйової Ольги "Лютий"./
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901512
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2021
автор: Білоозерянська Чайка