Буває, що я уявляю

Думки  про  тебе  мене  вбивають,  збивають  мене  з  ніг
Я  все  чекаю  та  чекаю,  коли  ти  зробиш  щось  мені.  
Чомусь  я  злюсь  на  тебе  часто,  точніше  на  твою  бездію
Але  не  можу  я  зламатись  і  відпустити  свої  мрії.  

Буває  часом  хочу  здатись,  забути  все  і  відпустити  
Але  почую  знов  твій  голос,  знахожу  сили  щось  робити.  
Мені  цього  не  вистачає,  не  можу  жити  в  повній  мірі  
Але  для  тебе  щось  давати  у  мене  вийде,  бачиш  в  дії.  

Буває  інколи  образа  так  сильно  йде,  що  тихо  плачу
Це  через  те,  що  я  тебе  багато  часу  вже  не  бачу.  
Хочу  зірватись,  щось  кричати,  ламати  все,  тебе  сварити  
Але  мене  все  ж  зупиняє  боязнь  тебе  так  загубити.  

Буває  рідко,  та  приходить  таке  бажання  розказати  
Усім  навколо,  що  я  хочу  тебе  забрати  й  заховати.  
Лише  для  себе,  не  поділюсь,  бо  я  нічого  щось  не  маю
Але  я  так  не  зроблю  точно,  бо  так  тобі  життя  зламаю.

Буває,  що  я  уявляю,  як  ти  до  мене  сам  вже  мчишся
Не  через  те,  що  я  благаю,  ти  сам  до  мене  хочеш  в  ніч  цю.  
Я  розумію,  це  уява,  в  реальності  ти  не  зі  мною
Та  я  постійно  це  чекаю,  зроби,  для  мене  це  вагомо.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901465
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2021
автор: ІраБо