Я зупиняюсь, більше я не буду час твій відбирати
На жаль не сталось, ти не захотів мене до себе взяти.
Я дуже сильно намагалась, тебе хотіла підкорити
Але я не змогла в тобі холодний айсберг розтопити.
Я розчиняюсь, більше я не можу цю надію мати
Так шкода, що ти не зумів мені все чесно розказати.
Я так боялась, що ти зробиш так, як це робили інші
І просто знищиш почуття, які для тебе були вічно.
Я завмираю, бо так сильно я боюсь розпач відчути
Навіщо брешу, відчуваю вже, що непотрібна всюди.
Я все робила, так старанно я хотіла бути краще
Але ти просто невблаганний, від мене відвернутись краще.
Я відлітаю, відчуваю, що серце й душу я втрачаю
Бо через біль, що затаївся що з цим робити я незнаю.
Вже легше просто відпустити все і перестати чути
Ніж вічно щось чекати й вірити, напевно вже не буде.
Я вже застила, не фізично, просто пустота навколо
Ніколи я так не блукала у просторах, де тільки горе.
Тебе змогла я розпізнати у заборонах, бо хотіла
Та не змогла для тебе стати частиною життя, пробач таку невмілу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901462
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2021
автор: ІраБо