Чому сумуєш, чарівна калино,
Схилила віти низько на дубок?
Мені ти схожа зараз на дівчину,
Що витувала в вирії думок
Кетяги ніжні і такі яскраві,
У них любов і теплота душі
І мрії загадкові і цікаві,
Що заховались в образній красі
А шати дивовижні, ніби з казки,
То може ти, красуне, не земна?
І стільки, чарівнице, в тебе ласки,
Як ніби посміхається весна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901453
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2021
автор: Наталі Косенко - Пурик