Я зиму не люблю, відколи став шофером,
і долю випробовую покриттям доріг,
тим паче, як летить на землю з атмосфери
дощ при морозі або морозний мокрий сніг.
Я зиму не люблю з тих пір, як сам «газую»
і дровами топлю свій тепловий двигун,
будинок гріти газом давно не ризикую –
при нинішніх тарифах замерзну на бігу.
Я зиму не люблю, коли морозний вітер
з дощем чи з мокрим снігом проймає до кісток
і не допомагає ні алкоголь, ні світер,
і кров у жилах схожа на лід наших річок.
Я зиму не люблю, коли в таку негоду
доводиться в машині сидіти за кермом,
тоді клянеш про себе дорогу і погоду,
й з машиною говориш, як із якимсь Богом.
…Проте я люблю зиму із теплої лежанки,
коли надвір не треба нічого йти робить,
і милуватись снігом з вікна через фіранки,
який красиво з неба на землю так летить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901434
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2021
автор: Павло Коваленко