Вже не перший день, як холод...Ще і снігу мало.
Проглядає крізь порошу трава то там, то сям
До землі з примерзлими листками. Це все ж зима.
Навіть чорне поле - ще не безнадійна пляма...
Всі дерева обсипані інеєм та снігом.
Нерухомі, кришталеві, як у казці стоять,
Сяють самоцвітами, що очі проясніли.
Незвичайне твориться в природі, суцільна благодать...
Тихо навкруги й затишно, лиш шумлять голуби.
Воркують молоді,вже не помічаючи сніг.
Спрагою їхньої мови, звучало в них:" Люби".
А сніжинки пухнасті брали високий розбіг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901433
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2021
автор: Маг Грінчук