Піднявся світанок і знов новий день.
Душа, зачаївшись, чекає ударів.
Болючих ударів. Кохання й мішень.
Мішень, що вже звикла до болю і чарів.
За біль цей віддам до краплини всю кров,
За чари твої я втрачаю свободу.
Почую твій голос і дихаю знов –
Я прагну тебе, як пустеля на воду !
Пролийся на мене родючим дощем –
Всотаю тебе я у себе до краплі !
Ікона моя одночасно й тотем.
Моя режисура, а твої спектаклі !
7.04.2020р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901426
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2021
автор: Костя Ромчук