Бо що сніжинка? То лиш крапля снігу…
Лиш крапля… бачиш? Вже її нема.
Та для дитини – це краплина сміху,
Краплина радості, що принесла зима.
Бо що мороз? Холодний білий дідо…
Замерзлі руки, душі у шарфах…
Він – привід пригадати тепле літо,
І тепло посидіти у гостях…
Бо що зима? Незаймана і чиста…
Як білий аркуш: хоч – сідай, пиши!
Тим на калині гарячіш намиста
Гукають до пташини: - Поспіши!
Хтось в’яже в подарунок рукавиці,
Хтось серце в подарунок віддає…
Життя дістало власні довгі спиці…
Зима співає: «Христос рождає!!!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901409
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2021
автор: Волинянка