Нарешті сніг, біленький сніг,
Земля без нього сумувала,
Він ковдрою на неї ліг,
Щоби вона не замерзала.
А сніг іде, а сніг іде
І припорошує дерева,
Лише травичка де-не-де
Ще визирає ледве-ледве.
Та замітає і її,
Зима-майстриня вишиває
Чудові рушники свої
Біленькі чисті та пухнасті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901365
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2021
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський