Чекала снігу…
Вперто, по-дитячому,
Щоднини виглядаючи в вікно.
В зими питала: що тобі призначено,
Коли ти зовсім лагідна, весно?
Шукала снігу…
І в маленьких шпаринках,
У скалах, там, в камінні віковім,
Знаходила, бо ним так марила:
Іскристим, білим, чистим і святим!
Зимо, зимо, чаклунко льодовитая.
Прокинься, і нарешті, схаменись.
Верни свої морози, гордовитая,
І сніжним сміхом лагідно всміхнись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900983
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2021
автор: fialka@