Хмаринки, сонно пливуть у піднебессі,
І день і ніч, немов засекречені,
Крижинками розсипатися - на часі,
Немов листівки послать поетові.
На два дні поспіль розплакалося небо,
Можливо вилило, свій сердечний сум,
Та зима знає, що це все так ганебно,
Для неї краще б, нам принесла красу.
Який той настрій, як дріботіння дощу,
Хоч і мугичить… свою мелодію,
Мороз на землю, зиркне чорноволосу,
Веде осібну, ту хронологію.
Дрімає ліс, із ніччю мороз фліртує,
Вона прийняти, ладна в свої шати,
Зірниці сяють, ця зустріч їх втішає,
Тож краще зиму, за коханку мати.
І вмілість, показати, силу і любов,
Кинути виклик хмарам і вітриську,
Щоб всі залишки осені переборов,
Засипав снігом, землю українську.
Щоб заіскрилось, засіяло навкруги
Білі полотна, сяяли казково
В дивних сніжинках, засріблились береги
І в Новий рік,світились загадково.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900873
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2021
автор: Ніна Незламна