Серед зими хтось тінню виріс на порозі,
Постукав тихо із минулого в мій дім,
А я зіграла роль ведмедика в барлозі,
Що спить згорнувшись у кутку душі своїм.
Сама навшпиньки до віконечка підкралась,
І крізь фіранку я впізнала, хто це був,
Кого забути цілу вічність намагалась,
І я забула, та цей "хтось" ще не забув...
Набрала ванну і вляглась собі байдуже,
Лиш давній спогад, наче свічка, миготів...
Колись і я до тебе стукала, мій друже,
Та ти мене вночі змерзати залишив...
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900131
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2021
автор: Sukhovilova