Я пройдуся берегом некошеним
Й попаду в полон минулих літ.
Гостею в дитинство я запрошена
Пташкою здійснити переліт.
Немає там ні суму ні тривоги.
За це моїм рокам низький уклін.
Беруть початок там усі дороги
І свято в дім веде церковний дзвін.
Там тихо ходить чапля довгонога
Можливо, слід у слід дитячих мрій.
А влітку біля самого порогу
Над квітами гуде бджолиний рій.
Там ллється пісня мами колискова.
Там стрепенулось серденько моє.
Там синє небо й очі волошкові.
Й зозуля, що кує, усе кує.
Я бреду по пояс бережиною
До верби, що вже давно зросла.
Йду немов по зорях конюшиною.
Де колись я бігала мала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900023
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2021
автор: Ніна Заєць