І плаче, й журиться калина,
Струмочок поряд шебонить.
Війна пройшла через долину –
Коріння в неї ще болить.
Роса червона на калині,
Під нею спить давно козак,
Що тут за рідний край загинув, –
А мо, козачки то сльоза.
Сидить зозуля на калині,
Вона від болю півніма.
Козачки, ні, напівбогині,
Давно живої вже нема.
І тільки буйний кущ калини
Дарує квіт усім рясний.
Вона, мов жінка України:
Родити буде і цвісти.
22.10.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899778
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.12.2020
автор: Ганна Верес