Ця паморозь біла закутала ранок,
Пробуджує небо в морозній імлі.
Рожевим багрянцем заходить світанок
Освітлює іній в холодній траві.
Хоча ще морозець тримає повітря,
Та вітер холодний у сон упада.
Маленький горобчик спустивсь на подвір’я,
Й по ньому стрибає – поживи шука.
Вже й промені сонця торкаються саду
Кришталем виблискують в мерзлій траві
І в листі, деінде лежить з листопаду,
Збирають краплини важкі дощові.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899396
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2020
автор: Ольга Калина