ЛЕВ І КОМАРІ… (українська народна казка в поетичній інтерпретації)

                                                       Якось  лев  відпочивав,
                                                       Під  кущами  грався,
                                                       Терся  він  і  позіхав,
                                                       І  навіть  качався.
                                                       Потім  сам  собі  сказав:
                                                     "Дужий  я  удався,
                                                       Не  ховаюсь,  не  боюсь,
                                                       Як  інші  бояться!
                                                       Ось,  наприклад,  комарі  -
                                                       Малі  і  нікчемні,
                                                       Можна  лапою  давить,
                                                       Чи  набравши  в  жмені!"
                                                       І  сказали  комарі  
                                                       На  слова  досадні:
                                                     "То  нічого,  що  малі,
                                                       Зате  не  незграбні.
                                                       Ти-  великий,  ми-  малі
                                                     (Так  дала  природа),
                                                       Як  захочемо,  то  й  ми
                                                       Утрем  тобі  носа!"
                                                       Лев  сердито  закричав:
                                                     "Цить,  мала  сволота!
                                                       Я  вас  лапою  усіх
                                                       Знищу.  Закрить  рота!"
                                                       І  на  це  сказав  комар
                                                     (Певне,  з  гурту  старший),
                                                     "А  ну,  братці,налітай,
                                                       Насядьмо  на  лева,
                                                       Щоб  відчув,  що  з  комарів
                                                       Сміятись  не  треба!"
                                                       Як  сипнули  комарі
                                                       На  голову,  спину,
                                                       Жалять  лева  дружно  всі,
                                                       Кров  п'ють  безупинно.
                                                       Лев  хвостом  своїм  махав,
                                                       І  лапами  дригав,
                                                       Терся,  бігав  і  скакав
                                                       І  пащею  чмихав.
                                                       Комарів  же  налетіло,
                                                       Як  дощу  із  неба.
                                                       І  тоді  лев  заволав:
                                                     "Досить,вже  не  треба!
                                                       З  вами  я  пожартував,
                                                       Пощадіть,  благаю,
                                                       Що  ви  дружні  дуже  всі
                                                       Я  давно  це  знаю!"
                                                       Піднялися  комарі
                                                       Стовпом  понад  левом
                                                       І  сказали  комарі:
                                                     "Ми  знаємо,  Леве,
                                                       Сили  вдосталь  є  в  тобі
                                                       І  ти  не  ледащо.
                                                       Сила,  звісно,  хорошо,
                                                       А  розум  -  ще  краще!"
                                                       Я  надіюся,  що  й  ви,
                                                       Дітки  зрозуміли  -
                                                       Одному  не  все  здолать,
                                                       Разом  -  все  під  силу!
                                                       Та  й  не  тільки  дітлахам
                                                       Треба  розуміти  
                                                       Сила  в  єдності  людей,
                                                       З  нею  легше  жити...
                                                       

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899051
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2020
автор: геометрія