Коли я чую до болю банальні вірші
На кшталт "червона калина-моя Україна",
Я згадую книги твої, те як їх пишеш,
Мов укладаєш в мозаїку різне каміння.
Сумлінно дібране слово в рядок лягає,
А хтось ллє з пустого в порожнє - б'ється запекло,
Доводить: рими вже застаріли. - Не знаю,
Мені нормально, - смієшся. - Скажи, в цьому пеклі
Як ти знаходиш красу, щоб писати? - Звичка.
До всього звикають, навіть до пекла. - Й до смерті?
- До смерті друзів не звикнеш. Власна ж, мов свічка,
Була й згоріла і не мені звикати. Третя -
Ти спати будеш? - Добраніч, - я засинаю.
Між нами сніги і ця інтернетна розмова.
Та тепло мені, бо повсякчас відчуваю:
Боронить мій сон зброя, віра твоя і Слово.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899047
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2020
автор: макарчук