Мене не буди, не тривож на зорі,
Коли солодко в снах ще купаюсь...
І з сяйвом її, о ранковій порі,
У коханні тобі я зізнаюсь...
Загравою вуст покриваю вуста...
Твого серця жагою торкаюсь...
І мить ця блаженна,… не грішна - свята.
Ароматами щастя впиваюсь…
Прошу: - Не іди,… не зникай,… залиши
Хоча б тінь,... щоб мережила ніжність…
Пульсом серця свого в моє ти впиши: -
«Долі наші – є більш, як суміжні…»
Стихає в світанку мелодія сну...
Тіла клітинки сонечко ніжить…
Надовго в душі ти посіяв весну...
Де в кожному подиху – свіжість…
21.12.2020
Л. Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898838
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.12.2020
автор: Любов Таборовець