У рахунку із днів

Рік  за  роком  іде  у  рахунку  із  днів,
Тільки  що  народивсь,  а  вже  старість  зустрів.
Навкруг  тебе  товпа  із  чужих  голосів,
А  де  твій?  А  він  був  чи  в  пожарі  згорів?

Попелище  душі  на  догоду  комусь,
Легше  тінню  іти,  чим  піднятись  увись.
І  гукати  з  гори:  я  -  людина  зовусь
І  тобі  я  кажу,    -  задарма  не  хились.

Голос  май  свій  завжди,  щоби  там  не  було,
Аби  в  серці  добро,  що  ростить  джерело.
Сонцедайність  життя,  де  тоненьке  стебло,
Сил  додай  ти  йому,  щоб  в  путі  берегло.

Оберегом  від  зла  совість  власна  стає,
Не  губи,  то  не  гріш,  що  заробиш  іще.  
У  відміряний  час,  що  нам  доля  дає,
Не  вчорни  ні  за  що  родоводу  кліше.

20.12.20    

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898750
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2020
автор: Валентина Ланевич