Як дихається в рідній стороні!
Ласкаве сонечко теплом торкає спину,
Волошки голубіють на стерні,
Так пахне м’ята й мед із конюшини, –
Душевно вітер в полі гомонів.
- Свободу чую! Рукавом млинів
Я граю радісно! Бентежно! Без упину!
… Як часто згадував я там, на чужині,
Простори неозорі Батьківщини…
Блакить привітна снилася мені…
Бриніли на схвильованій струні
В гнучких зелених вербах, ніби сніг, хатини…
Сум матіоли… спалахи нічні...
у серці – рідна ту́га лебедина –
Народні снились трепетні пісні…
Нарешті, вдома. Запах полинів
Вплітає чуйно дириҐент в оркестр бджолиний –
Вдихаю миті щастя запашні:
- Моя найкраща в світі Україно! –
Зраділий вітер вітряку дзвенів…
/Картина Володимира Орловського "Український пейзаж з вітряком" 1882р./
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898718
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2020
автор: Білоозерянська Чайка