І знов за ніч на землю впали роси
Далеко в горах чути грому гул
Злежалася отава у покосі
Й тумани підсуваються впритул.
Солодко і нестерпно пахне осінь
Сліпуча і прекрасна осінь ця
І так незвична що здається й досі
Ще ходить літо десь у манівцях.
Літо ще чарує землю тінню
І раз за разом стелить теплий пласт
Та все ж земля вже дихає осіньно
То світ лиш просто переплутав час
Цей грім в горах і інші літні звуки
Замри собі нехай отак буде
Лиш простягни й лови з теплом у руки
Хай це тепло до серця перейде.
Парище
2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898623
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2020
автор: Мартинюк Надвірнянський