Хтось радіє, що знов обманув і щось добре із того він має…
Чи не знає, як в інших забрав, що не в них – у себе забирає?
Та невже ж він не знає того, що душа його марно радіє?
Джерело, що живе у душі, скільки взяв – на стільки й зміліє.
А як висохне – йти тій душі через хащі колючого терна.
Бо душа та його, мов сухар, що стверділа від ситості… черства.
Якщо ви поділилися чи у біді подать руку охочі,
розцвітає добро у душі, щастям сяють тоді в таких очі.
Вибирати приходиться всім із того, що щодня нам дається.
Якщо світло у наших очах, щастям в інших воно озоветься.
Те добро, що живе у душі, якщо дав ти – утричі зміцніє.
Та ще множитись вміє воно… знай, таке джерело не міліє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898545
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.12.2020
автор: Надія Башинська