[i]Кохання – це сплетіння спраглих душ
і серце, що на двох бажає битись,
Це захистом в негоду тепла свита…
Сніданок в ліжко… що несеш чимдуж![/i]
Любов зламає будь-які льоди –
Така вона яскрава та шалена.
В дитині – спільні риси, наші гени,
в ній наше серце разом назавжди.
[i]Буває, що ті вічні та святі
Твої чуття – безжалісно роздерті.
Буває, люблять навіть після смерті –
Живе кохання поміж двох світів.[/i]
Воно – в сльозах невтішної вдови.
А ще – підводить хворого на ноги,
Хоч ти на півдорозі в царство Бога –
Кохання зцілить вірою: Живи!
[i]Яке воно?... Ще безліч запитань:
Взаємне? Чисте? Радісне? Жертовне!
Хай буде ним по вінця серце повне –
Коханням… із тепла та піклувань,..[/i]
/Ілюстрація - інтернет./
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898431
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2020
автор: Білоозерянська Чайка