В жмутку з літер сховаю кохання,
Квилить в тузі поденно в душі.
Пече в грудях пропаще надбання,
Дань проклятій, жорстокій війні.
Нас на віру війна поєднала,
Наші долі, гарячі серця.
Нас назавжди вона роз’єднала,
Смерть забрала тебе, я - одна.
Стрепенуся від тиші раптово,
Поруч ти, ні, те тільки здалось.
Гладить вітер волосся грайливо, -
Відчуття твоїх рук збереглось.
Ніжність вуст і м’який поцілунок,
Свіжі зморшки на мужнім чолі.
Так гірчить полином хижий трунок,
Б’є поклони в молитві землі.
Тій землі, де знайшов ти спочинок,
Де кривавиться схід на зорі.
Де війна свій веде підрахунок
Та за волю вперед йдуть бійці.
13.12.20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898062
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2020
автор: Валентина Ланевич