Постелила зима покривало,
Гаптувала морозом й слізьми.
Небо хмарки повільно гойдало,
Підпирав дужий вітер грудьми.
Падав дощик краплистий додолу,
Діамантом блищав на плечах.
Гнув із квітів тоненьку підкову,
Що стояли на пізніх чатах.
Золотив собі звично доріжку,
Котра бігла вздовж берега в даль.
Зачепив необачно маніжку,
Зашумів очерет, мов скрипаль.
Тихий шелест зливався у звуки,
Дивна пісня торкалася хвиль.
Понесла їх вода аж за луки,
Вздовж Стоходу на сотенну з миль.
12.12.20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897967
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2020
автор: Валентина Ланевич