«Замість червоних корогов,
Високо знятих, лиш червона кров
Річками всюди сумними тече,
Стражденне серце тугою пече…
«Яка краса – відродження країни»-
Яка печаль – надій сумні руїни!..»
Олена Пчілка « Червоні корогви»
30.01.1918 р.
Вийшла з серця України,
З полтавського краю
В час занепаду, руїни -
Та в квітах розмаю
Із теплом вдихнула рай
Не природи – казки!
А, вже з часом, Зелен Гай
Додав душі ласки.
Київ, Волинь, Колодяжне
Й над все – УКРАЇНА !
А навкруг москва, москва…
Й червона калина
Скапує долу сльозАми,
Не сльозАми – кров’ю,
А вона, як справжня мати,
Напува любов’ю
Дітей, шестеро дітей,
Вчить рідної мови,
Захищає від людей,
Від тої полови,
Яка губить зерно правди
Про коріння роду,
Тай, що навчать оті зайди?
Щоб не дали плоду?
Ті суцвіття українські
Бо - «Яка ж різниця…»
По якому розмовляти
«стог» там, чи «Копиця».
Дала псевдо своїй Лесі
« Леся УКРАЇНКА»
Перша – вищій поетесі,
Так – бо перша жінка
По Шевченку поетеса
Справжня – та хто ж знає,
На попсу нам наша преса
Очі відкриває.
Перша жінка Академік,
Журналіст, прозаїк,
Фольклорист, художник…
Багато «мозаїк»
Сотворила за життя,
От тому і «Пчілка»
Їй не личить забуття,
Це ж корінь – не гілка
Древа нашого живого
Його треба знати,
« Орлове гніздо» знайти
Й врешті прочитати.
Є автором слова «Мистецтво»,
Відкрила Руданського нам
ЇЇ ж « Гарбуз по городу…»
Давно ходить собі сам.
Скільки від нас заховали,
А ми й не шукаємо,
Роду-племені не знали,
Тепер пожинаємо…
12.12.2020 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897916
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2020
автор: Олекса Терен