А думки, як весняні струмки
Розлилися по темені ночі.
Схвилювали останні роки,
Що занадто до мрії охочі.
Доля душі з'єднала, не нас,
Тож даремно напружую очі.
Хоч, здається, ти є повсякчас,
Навіть сни зачастили пророчі.
Ти – нічийний, уже без вагань –
Не її, і не мій, ти лиш всюди.
Зле мені, від таких міркувань,
Бо зажура роз'ятрює груди.
Ранок вимив безсоння плоди,
Що зазнали надмірної втоми.
А в віконних краплинах води
Щезли ночі химерні фантоми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897776
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2020
автор: Полісянка