Каріна кожної неділі приходила у храм до Господа й уважно слухала Святу Літургію! Бувало всі уже повертаються в домівки, а вона ще в Храмі. Допомагає сестрам черницям міняти квітам воду, збирати рушнички для прання, роздавати брошурки з розкладом на цілий тиждень... За це її багато хто хвалив!
Та вона всміхнувшись відповідала:
– Цього не потрібно, я роблю це для Господа!
А її сестра – це повна протилежність, у неділю вранці вже сидить за комп'ютером, а на прохання Каріни, піти з нею у дім Божий відповідає:
– Я замучилась! Вчора була на дискотеці, аж до сьогоднішнього ранку! Піду на наступну!
Й вірить в це Каріна. І на наступну вже неділю приходить й будить:
– Вставай, вже неділя! Ходімо в Храм! Ти, не мені обіцяла, а Господу!
– Я не маю в що одягтись! Ще й нове взуття подерла, що буду в старому йти? Що люди скажуть? Піду на наступну.
Та прийшла й наступна. А Каріна знову приходить до сестри, та радо просить:
– Ходімо в Храм, Боже Воскресіння святкувати!
– Е ні, цього разу вже точно не зможу! Горло болить! Я відсвяткую дома, а то ще людей заражу...
Пішла Каріна знову сама... Та по закінченню Літургії стала навколішки й почала благати Богородицю Марію, щоб допомогла навернути сестру до Її Сина! В молитві їй здалось, що Діва Марія сказала:
– Дочко моя, піднімись з колін та йди в капличку! Там купиш образок Ісусика, де буде написано "Я буду завжди з тобою!". Поспішила Каріна туди за образком, зробила все, як радила Свята Марія.
Коли сестра ще спала, Каріна відкрила тихо її сумочку, та образока поставила до неї. Адже сумочка завжди з сестрою. Прийшла неділя, Каріна знову завітала до сестри із тією самою просьбою:
– Ходімо в Храм!
Було дуже видно, як сестра хотіла ще якусь відмову вигадати, та чомусь не змогла й запитала:
– Каріно! Настільки ти сильно любиш Бога?
А Каріна відповіла:
– Настільки сильно, що увесь земний свій час присвячую Спасителю! В неділю молюся у Храмі, а в будні біля ікон в хатині.
– А я, Йому не приділяю навіть п'ять хвилин за рік... Лиш раз молилась... І тільки тому, щоб допоміг екзамен здати. Яка я грішниця... Мене Він вже напевне не простить... – розкаявшись говорила сестра.
– Ох, якби я була такою як ти!...
А Каріна відповіла:
– Всі ми рівні перед Господом, Він усіх нас любить однаково! Він говорить: "Якщо будеш іти проти Закону Мого, то загинеш! Але Я прийшов, щоб спасти грішника, а не праведного. Допоможи Мені тебе саму врятувати."
– О! Я знаю ці слова Каріно! Я, якось цього тижня, хотіла лад навести в сумочці й знайшла образок з Христом. Уявляєш? В тебе теж такий є? Я в цю кишеньку не заглядала ніколи, але тепер Бог теж зі мною!
На що Каріна посміхнувшись відповіла:
– Бог з тобою завжди!
– Ходімо у Храм! – сама сестра сказала.
Дорогою було багато людей та серед них Каріна була наче пташка. Її душа співала, вона ще не була такою щасливою, навіть коли її на іменини подарували дорогий телефон. Ця радість через те, що її сестра повірила та навернулась до Всевишнього!
– Спасибі, Матінко Божа! Тепер іще одне ягня, повернулося до свого пастиря!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897534
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2020
автор: Володимир Український