Порозмовляй зі мною люба, чарівна (акровірш)

[b]П[/b]отаємно  спішить  мила  пані,
[b]О[/b]золотою  ніжно  бринить
[b]Р[/b]озгортає  безмежнії  далі,
[b]О[/b]й,  як  серце  від  смутку  щемить.
[b]З[/b]алишає  і  йде  на  спочинок  -
[b]М[/b]ить  дарує,  останній  мотив,
[b]О[/b]сь,  на  згадку  букетик  родзинок
[b]В[/b]се,  що  Вам  назбирала  для  див.
[b]Л[/b]ист  іще  на  стежках  залишаю,
[b]Я[/b]  сумую  також  і  люблю,
[b]Й[/b]ого  ніжність  із  часом  втрачаю  -

[b]З[/b]міни  тиснуть,  руйнують  красу.
[b]І[/b]  змирившись  іду  на  спочинок,

[b]М[/b]рії  знову  у  далеч  летять,
[b]Н[/b]е  сумуйте,  вже  безліч  сторінок
[b]О[/b]берегом  окрилюють  даль.
[b]Ю[/b]но  так  у  чудовій  годині

[b]Л[/b]егко  в  настрій  смаку  додаю,
[b]Ю[/b]рта  вже  майорить  на  стежині,
[b]Б[/b]ачиш,  сміло  дарує  красу.
[b]А[/b]  на  зустріч  чудовая  пані

[b]Ч[/b]ари  шле,  як  казкові  дива,
[b]А[/b]  за  рогом  у  білій  вуалі
[b]Р[/b]озгорнулася  сніжна  зима.
[b]І[/b]  у  сяйві  де  срібло  заграло
[b]В[/b]альс  кружляють  сніжинки  малі.
[b]Н[/b]епомітно  вже  казка  настала,
[b]А[/b]  мелодії  так  неземні.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897532
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик