коли земля, здається, міцно спить
під сніг ховає своє сонне лоно
сотає час в клепсидрі кожну мить
немов печаль, немов сльозу солону
коли душа так просить до весни
коли поезія лаштує в рими прозу
засяє ранок променем ясним
і зацвіте морозник на морозі...
вінець тендітних ніжних пелюстків
із викликом вітрам, зимі студеній
Христова ружа між коротких днів
незгасне світло, що збороло темінь...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897520
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2020
автор: Ulcus