Рікою час пливе-це знаємо усі,
і ми всі плаваємо у річці цій,тобто у житті.
І мріємо,що вийдемо сухими,всі з води,
та рідко хто задумується - для чого я пливу й куди.
Ось так пливу,по річці цій,своє життя,
буває легко а буває,знесилююся я.
А ще буває,руку допомоги,хтось подасть,
але між тим,хтось хоче на шиї камінь прив'язать.
І річка моя,вливається в ще більшу річку,
де хвилі є,та ловлять рибаки,улов у сітку.
А далі вже,вливається у велике море,
і тут пливемо вже,хто як з нас може.
Життя живем - старію я і сам,
й чекаю,щоб з моря переплисти в океан.
В той океан,що без початку і кінця,
в той океан - вже не земного,нашого життя.
А поки,так життя своє живу -
буває плаваю,але частіше,держуся на плаву.
У згадках- маленька річенька моя,
що починалася з дитинства -малого потічка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897383
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2020
автор: Бабич