ПОВЕРТАЙТЕСЯ, СОКОЛЯТА… ЧАС

Поміж  горами,  ніби  стрічечка,
ой  шумить-дзвенить,  в’ється  річечка.

А  на  березі  тім  калинонька,  
зажурилася  там  дівчинонька.

-  Чого  журишся,  дівча-квіточко,
чи  не  теплим  тут  було  літечко?

Чи  не  слухалась  свого  батенька,
чи  сварилася    твоя  матінка?

-  Я  слухняна  є  в  свого  татонька,  
не  сварилася  й  моя  матінка.

-  А  чому  ж  тоді  засмутилася,
мов  калинонька  похилилася?

-  Тут  з  миленьким  я  зустрічалася,
тут  кохалася,  тут  прощалася.

То  ж  чекаю  я…  Як  діждатися,  
щоб  у  парі  буть,    щоб  побратися?

Поміж  горами  в’ється  річечка.
Дівчинонькаа  жде,  ясна  квіточка.

Повертайтеся,  соколята…  час,
зачекалися    вже  давно  всі  вас.

З  Землі  рідної  проженіть  усіх,  
з-за  кого  журба  і  притих  наш  сміх.

Щоб  став  світлим  наш  життя  кожен  день,
щоб  веселих  знов  заспівать  пісень.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897278
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2020
автор: Надія Башинська