Вона ішла легенькою ходою
По гострих і пекучих камінцях.
Не відчувала, що мішок з бідою
Тяжів на ще міцненьких ремінцях,
І шлях вкривався темною імлою.
Вона ішла легенькою ходою,
Спікалась кров на зранених ногах.
Не відчувала…Все здавалось грою,
Коли по ще сипучих берегах
Несла серденько власному герою.
Вона ішла легенькою ходою,
Не бачила очей злих навкруги.
Із гідністю трималась у двобою,
Намотуючи впевнено круги, –
Щаслива і вдоволена собою.
Життя здавалося для неї грою.
Вона по нім – легенькою ходою.
20 лютого 2018
(с) Валентина Гуменюк
.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897277
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2020
автор: палома