В страхіттях тих люди повинні.
Природу геть не бережуть.
Ріки, озера загубили.
Поля, ліси всі засмітили,
В природу лихо лиш несуть.
Так гірко за людей буває
І крикнуть хочеться таким:
- Та схаменіться! Зупиніться!
Що ж дітям лишиться малим!
Ніхто будинок свій же не руйнує
Як пташка гнізд не розбира!
Планета, дім наш в небі синім!
Планета для усіх одна!
Земля наш дім, природа мати.
Дамо їй радість і любов.
Щоб розквітала, милувала
Наш зір навколо знов і знов!
Шануйтесь люди! Злобу киньте!
Несіть в душі своїй добро!
І на Землі життя розквітне,
З життям в природі заодно.
с. Збур'ївка 25.03.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897261
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2020
автор: Анна Чепішко