Грудень ходить по садочку,
В полотняну вбравсь сорочку.
Посох крижаний в руці,
І рум’янець на щоці
По дорозі трусить сніг.
В лід скував ставок, як міг.
Всюди він поважно ходить,
Із Зими очей не зводить.
Холодом всіх обпікає,
З вітром він пісень співає.
Потім по полях гуляють,
Снігу кучі намітають.
Грудень скрізь господарює,
Одіж в срібло всім гаптує.
Жаль, короткий в нього вік –
Він зника під Новий рік.
04.12.2020 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897214
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2020
автор: Валентина Рубан