ТРОЯНДОВИЙ СОН


Трояндовий  наснився  в  грудні  сон,
Містичний  ніби,  та  такий  реальний,  
Звучали  навіть  серця  ритми  в  унісон,
Так  наче  вальс  той  був  уже  останній.

Душа  піднялася  в  трояндах  до  Небес,
Чомусь  в  рожевих,  хоч  люблю  я  жовті,
Та  навіть  страх  до  невагомості  геть  щез,
Бо  й    вітер  ніжним  був  неначе  в  жовтні…

Мене  й  реально  часто  манять  Небеса,
Тому,  можливо,  що  там  також  маю  сина,
Якщо  тримає  ще  і  полонить  земна  краса,
То  у  душі  вже  відростають,  мабуть,  крила.

То  ж  в  сні  так  легко  у  трояндах  політать,
Не  відчуваючи  й  обов’язків  щоденних,
Що  мрію  іноді  я  вільним  птахом  стать,
Аби  піднятись  вище  клопотів  буденних.

Та  наші  сни,  нажаль,  це  віртуальний  світ,
Йдуть  в  небуття,  як  тільки  «відімкнешся»,
У  снах  хоч  молодість,  бо  зовсім  мало  літ,
Старієш  в  мить,    як  тільки  но  проснешся.

Трояндовий,  чомусь,  наснився  сон,
Мені  б  дізнатись  в  чому  його  сила,
Проник  навіщо  так  підступно  до  вікон,
Я  ж  віщих  снів  насправді  й  не  просила.

Та  жити  завжди  буду  в  снах,  як  на  яву,
Бо,  мабуть,  так  лиш  Бог  благословляє,
Пророцтв  ніяких  я  на  душу  не  беру  –
Всевишній  в  Небі  справжню  долю  знає!

©  Іванна  Осос  
#поезія_Іванна_Осос
03.12.2020

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897127
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2020
автор: Lilafea