Я проводжала поглядом в дорогу
Де ти ішов в незнанеє життя
І падав лист осінній до порогу -
З тобою так прощалася душа
Сказати щось та слів не вистачало,
Повітря бракувало, от і все,
Так серце на чужину проводжало
Найкраще, найдорожчеє лице
Все ніби зупинилось на хвилину
І сенс життя вже вибивсь з колії,
Коли ж ти ступиш знову на стежину,
Щоби відчути миті дорогі?
А силует виднівся усе далі,
Зникав так щвидко в сутінках нічних,
Я зачиню розлуку у вуалі,
Щоби до нас забула всі сліди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897122
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик