Коли випаде сніг, місто згубить сліди метушні,
огорнеться бульвар у м'яке і пухке покривало.
Вона зробить глінтвейн і тепло розіллється зухвало,
втамувавши думки, що сльозили, а нині смішні.
Коли випаде сніг, у гірлянди вдягнуться шибки.
Хтось, колись так схотів розбавляти усе чорно-біле.
Їй здається зима, хоч сувора та надто несміла,
має пряжу, в якій, лише білі і чорні нитки.
Коли випаде сніг, вона знову напише листа.
Раз на рік, як і всі, хоча так їй далеко не вісім.
Дивна, вірить у те, що отримає той в закуліссі,
бо ж ця магія в ній оселилась колись неспроста.
Щось напише своє, і дарунків захоче своїх:
трішки більше тепла і надії для тих хто схилився...
Сніг впаде, щоб цей світ, чогось ніжного в нього навчився...
Щоб зігрілась вона, за вікном у обіймах твоїх...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897101
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.12.2020
автор: Людмила Мартиненко