Олег Шупляк – талант і наш земляк!
Картини – у музеях світових,
Вкраїнського Далі взнають по них…
Його вже ставлять поруч із Далі,
Палітра, мислення… і взагалі…
У того – Гала… Галочка – в Олега –
Кохана, муза, менеджер «ковчега».
Красиві, мудрі, чисті перед світом
Любов сердець встеляє долю квітом.
Земля дідів творити надихає
І справжній син її не залишає.
Могли б податися у світ із дому:
Підзаробити, змити буднів втому…
Та чи дало б оте йому натхнення?
Господь таланту посила знамення.
Такий вже дивний він, непересічний –
Полотнам неповторним жити вічно,
Бо в них і світу сутність, і народу,
Любов Господня, що плекає вроду.
Він щиро любить неньку-Україну,
І «Берегиня» теж – про Край, родину,
Лелека –символ віри і надії…
І втілені в «три Д»* недавні мрії…
І дихають полотна ті, незвичні,
Творцеві важко бути прагматичним…
Подібність з Сальвадором досить явна,
Визнання – ще попереду і слава!
Галинка й Гала – знову паралелі:
Дружини, менеджери та моделі.
Без них тим геніальним не творити –
Дитині без матусі не прожити…
Сучасники, в двадцятому столітті, –
Олег вродився, а Далі – вже літній,
Відомий, знаний, дико геніальний…
Шупляк в полотнах пестує сакральне.
Вони подібні божою іскрою,
Подвійною в полотнах диво- грою…
Не зразу всім дається в розуміння
Глибока таїна – блискуче вміння.
Світ – у захопленні від каталонця,
Для мене – в бережанських більше сонця,
Душі краса, любов до України,
До матері, прославлення родини.
Сказав мені один колега, спільний,
Що наш Олег – у леті, бо є вільний.
Душа окрилена його співає,
Бо, як в дитини, – підлості не знає.
Далі, Шупляк – талант і геніальність,
Відкинуті і сірість, і банальність…
В Далі – можливості і роду вензель…
Олегу Бог лиш золотий дав пензель!
* Об’ємні картини, створені художником
9 вересня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897100
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.12.2020
автор: палома