ВЕСІЛЛЯ НЕ БУДЕ…

   Почуйте  всі  рідні,
   і  друзі,  й  сусіди...
   Хай  чує  увесь  білий  світ:
   Весілля  не  буде,
   весілля  не  буде...
   Ми  з  ним  розлучились  навік...
                     А  все  ж  було  добре,
                     і  йшло  до  весілля...
                     Раділи  сусіди  й  рідня...
                     Без  мене,  без  мене
                     він  в  місто  поїхав,
                     і  я  залишилась  одна...
   Ну  що  тут  поробиш,
   як  сталось,  так  сталось...
   Він  іншу  у  місті  зустрів...
   Нічого  не  вдієш,
   бо  так  уже  склалось,
   у  загс  він  її  вже  повів...
                     Я  плакать  не  стану,
                     журитись  не  буду...
                     Без  нього  навчуся  я  жить...
                     Та  тільки  не  знаю,
                     як  жити  з  печаллю...
                     І  серденько  в  мене  болить...
   І  вчора,  й  сьогодні,-
   і  сумно,  й  тривожно...
   Посіявсь  в  душі  моїй  страх:
   Весілля  не  буде,
   весілля  не  буде...
   Не  знаю,  як  жить  мені,як?..
                     Весільна  пора  та
                     давно  вже  минула...
                     Він  в  місті  великім  живе...
                     я  все  пам"ятаю,
                     його  не  забула...
                     Й  печаль  у  безмежжя  веде...
   Та  я  все  ж  надіюсь,
   забути  зумію:
   і  зраду  його,  і  обман...
   І  може  із  часом,
   я  іншого  стріну,
   й  з  очей  моїх  зникне  туман...
                       Так  часом  буває,
                       ми  всі  про  це  знаєм...
                       Це  знає  увесь  білий  світ...
                       Все  йшло  до  весілля,
                       готове  застілля...
                       А  потім  розлука  навік...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897062
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.12.2020
автор: геометрія