Бувай-но, улюблене місто!

Бувай-но,  улюблене  місто!
Ти  -  зірка  далека  моя,
Південного  моря  обійстя,
Палючого  степу  зоря!
 
Здригнулося  серце  -  ніколи
Я  вже  не  приїду  сюди!
Немов  відвернулись  ікони
Від  давнього  бруду  гріхів...
 
Сюди  я  в  думках  повертаюсь,
Пригадую  кожен  свій  крок,
Як  сонця  багряного  захід
Долав  над  руїнами  смог,
 
Над  хвилями  чайки  кричали,
Хизуючись,  мак  червонів.
А  вітру  пориви  мовчали  -
Лунав  тільки  шепіт  кроків...
 
Іще  зачекаю  недовго,
І  потяг  залишить  перон...
Пронизує  душу,  мов  голка,
Сигналу  прощального  зойк!
 
А  може,  Всевишній  відкриє
В  зачинених  дверях  засов?
Згорає  остання  надія
Це  місто  побачити  знов...

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897059
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.12.2020
автор: Nikolska Mary