Зима морозом цілує щоки,
А ми, струсивши сніжок з повік,
Лякливо робим маленькі кроки
У невідомий прийдешній рік.
Чому ж довкола така зневіра?
Бо демос швидко забув Майдан,
Зелені зерна собі посіяв.
Чекав пшениці, а зріс бур'ян.
Ген-ген повсюди росте потворний,
Люд за поживу собі знайшов:
Ліани міцно стискають горло,
А корінь смокче гарячу кров.
Одна надія веде крізь морок:
Іще не скоро всім нам гаплик,
Бо весь мерзенний бур'ян на порох
Безжально стопче біленький бик.
Не за горами вже прибирання
Та безліч інших важливих справ.
Одне питання лиш ятрить рани:
Та де ж той Гудвін, щоб мізків дав?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897001
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2020
автор: