Недоспані ночі, тривоги, печалі,
Усе відійшло в небуття назавжди.
Калина в снігу і душа, і скрижалі,
Притрушені снігом, де зниклі сліди.
У хмарах згубились, в високому небі,
Голубить лиш погляд орлине крило.
Зайшлося так серце у щемній жалобі
Тінь смутку раптово лягла на чоло.
Прости, я прощаю, ніщо не змінити,
Хоч сотні разів перетрушуй життя.
Сил вистачить скільки, я буду творити,
Складати, мов пазли, у рими слова.
02.12.20
світлина автора: Валентина Ланевич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896961
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2020
автор: Валентина Ланевич