Життя бурлить… і далі ще триває…
Ти цього хочеш, а чи зовсім ні,
Уже й Зима свій шлях розпочинає,
Хоч боязко, чомусь ступає по землі…
Життєві сани стрімко мчаться вгору,
То знов, чомусь, неначе каменем, униз…
Так хочеться вловити й щастя впору –
Собі маленький цей дозволити каприз…
Чомусь живемо, як в чумнім коловороті,
Не маєм часу навіть проявити почуття,
А там, можливо, на наступнім повороті,
Уже обірветься в момент чиєсь життя…
То ж не скупімося в житті буденнім,
Хоча б маленьке, але Свято сотворить,
В розмовах, як в молитві тій щоденній,
Приємності не забуваймо говорить…
Шануймо душу кожну та її тривоги,
Знаходьмо час для обміну й думок,
Хоча життя багате на вибоїсті дороги,
На зустріч кожному знаходьмо крок…
Свою Життєву Свічку вберігаймо,
Щоб тепло було завжди на душі,
Але й про Свічку ту не забуваймо,
Що ще палає й в батьківськім вікні…
Ото ж живімо щодень й щохвилини,
Та кожну мить, як сокровенну бережім,
Допоки шлях ще не довів до домовини,
Буттям своїм насолодитись поспішім.
Життя бурлить… і далі ще триває…
Бо не вистава це і, навіть, не кіно.
Господня Воля нас в житті тримає,
То ж збережім його таким, яке дано…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
02.12.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896947
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2020
автор: Lilafea