День минає якось невагомо, я тебе сьогодні ще не чула
Ранок провела у тиші повній, тільки смуток у душі відчула.
Щось робити не було бажання, не могла зібратися думками
Ніяк сили не зберу я зарання, бо не знаю що з тобою, як ти...
Я так звикла знати, що ти поруч, навіть якщо поки лиш думками
Говорити хто як спить, для того, щоб ще краще потяг був між нами.
Я завжди нагадую про справи, хоч ти знаєш усе безперечно
Та мені подобається бути ще й уважною для твого серця.
Для мене важливо відчувати, що ти все мені можеш сказати
Про минуле, що було з тобою, про усе що ще хочеш досягти.
Мені все це так важливо чути, бо я відчуваю, що на місці
Тому, де мені бути вже треба на сьогодні і на роки інші.
Я тебе оберігати вмію, виражати всю свою турботу
Завжди не забуду запитати про твої успіхи, про роботу.
Ти цінуєш те, що я цікавлюсь, бо ти знаєш що це роблю щиро.
Через це ти усе відкриваєш, ти завжди говориш все правдиво.
Але ти майбутнє ще не знаєш, ти шукаєш, щось для себе більше
Думаєш, що може щось програвиш, але я буду краще за інших.
В тебе є час щоб мене пізнати, повністю відкрити моє серце
От тоді ти зможеш врешті взнати, що твоє усе вже поруч з серцем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896923
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2020
автор: ІраБо